Темпераментом називають сукупність властивостей, які характеризують динамічні особливості протікання психічних процесів і поведінки людини, їх силу, швидкість, виникнення, припинення і зміна. Темперамент біологічно обумовлений і є вродженим, він робить істотний вплив на формування характеру і поведінки людини, іноді визначає його вчинки і індивідуальність.

Виділяють чотири види темпераменту: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік. Спільними рекомендаціями для всіх видів виступає наступне.

По-перше, треба враховувати те, що у всіх дітей в дошкільному віці легка збудливість, слабка нервова система, висока нестійкість емоцій і почуттів.

По-друге, темперамент остаточно складається лише до підліткового віку.

По-третє, в 7-8 років процес збудження досягає максимуму, характерного для даного темпераменту дитини. Працездатність, обумовлена ​​темпераментом в цьому віці, однакова у дітей і дорослих одного темпераменту.

По-четверте, виховувати дитину слід так, щоб посилювати сильні сторони його темпераменту і зменшувати слабкі.

По-п’яте, слід замислюватися про майбутнє дитини, тобто орієнтувати його з раннього дитинства на всі види діяльності, що відповідають його темпераменту і його інтересам.

I. Сангвінік – сильний, рухливий, врівноважений тип нервової системи.

1. Створити умови для своєчасної зміни видів діяльності дитини, з метою стимуляції його природної активності.
2. Стежити, щоб емоційний підйом, характерний для дитини, не був занадто тривалим за часом, тому що відбувається перезбудження нервової системи і психіки дитини.
3. Розвивати чутливість, уважне ставлення до оточуючих.
4. З огляду на той факт, що дитина-сангвінік легко піддається загальному настрою, вчити його виробляти свою особисту думку.
5. Вчити дитину виконувати навіть нецікаву для нього роботу.
6. У доступній для дитини формі пояснити користь і необхідність адекватного ставлення до всього старого, вже знайомому, що не можна до нього ставитися байдуже і негативно.
7. Вчити виконувати не тільки прості, доступні для дитини легкі види діяльності, але і складні, які вимагають великого зусилля над собою і концентрації волі і уваги.

II. Флегматик – сильний, інертний тип нервової системи.

1. Розширити коло спілкування дитини, з урахуванням його низької активності і некомунікабельності.
2. Залучати до активних видів діяльності рухливим іграм, в яких тренується швидкість реакції, виховується прагнення до перемоги.
3. Обов’язково морально підтримувати дитину, хвалити і заохочувати навіть за найменші успіхи.
4. Не робити за дитину те, що він повинен зробити сам, хоча і дуже повільно, інакше дитина не навчиться сам себе обслуговувати, не опанує необхідними навичками та вміннями.
5. Привчати до нових вражень, зміні звичних видів занять шляхом створення необхідних умов для цього. Міняти розпорядок дня, організовувати походи і поїздки в незнайомі місця.
6. З огляду на схильність дитини до однотипних видів діяльності, поступово і нав’язливо привчати його до їх зміни і різноманітності.
7. Розвивати чутливість і увагу до людей, що оточують дитину, щоб в силу його темпераменту не сформувалася така негативна якість характеру, як байдужість.

III. Холерик – сильний, неврівноважений тип нервової системи.

1. Поступово долучати до спокійних видів діяльності, які привчать до посидючості, розвивають концентрацію уваги, зосередженість.
2. Ні в якому разі не нав’язувати дитині своїх бажань, не вимагати категорично беззаперечного підпорядкування. Це лише викличе негативну реакцію, буде розвивати негативізм і впертість.
3. Поступово привчати стримувати свої негативні емоції і негативні почуття.
4. Дати дитині можливість розряджати свою невтомну енергію в соціально корисній діяльності – залучити до занять спортом.
5. Вчити дитину нормам поведінки, закріплювати їх частіше на практиці. Вчити стримувати свої емоції, вмінню чекати, бути терплячим.
6. Створювати дитині умови, коли він міг би виявляти свої лідерські нахили в розумних межах.
7. Вчити планувати свою діяльність і організовувати її самостійно.

IV. Меланхолік – слабкий тип нервової системи.

1. Не створювати тепличних умов. Не захищати від негативних ситуацій, а вчити долати їх.
2. Розширювати коло спілкування дитини з однолітками, з дорослими шляхом пошуку виходу за рамки звичних, знайомих ситуацій.
3. Кожна найменша перемога дитини над собою повинна заохочуватися і стимулюватися дорослими. Вселяти впевненість дитині в його сили.
4. Активізувати і видозмінювати різні види діяльності дитини, змінюючи місце їх проведення. Уникати звикання дитини до певної обстановки.
5. Поступово ускладнювати завдання в іграх і вправах. Не робити різких переходів від одного завдання до іншого, дати дитині можливість і час для перемикання уваги.
6. Підтримувати навіть маленьку спробу дитини проявити самостійність і ініціативу.
7. Створити м’який, доброзичливий клімат в родині. Як виховного впливу частіше використовувати художні твори, героям яких дитині хотілося б наслідувати.

Потрібно знати і пам’ятати: немає поганого або гарного темпераменту, кожен вид має свої переваги і недоліки. Саме це і потрібно враховувати у вихованні своєї дитини.

Пономарёв С.В., гипнолог, гипнотерапевт, психолог высшей категории