Самогіпноз (аутогіпноз) – це один з видів психотерапевтичного самонавіювання, що застосовується в сугестивній психології. Головною відмінністю аутогіпнозу від класичного гіпнозу є те, що людина самостійно, без присутності гіпнолога (гіпнотерапевта), використовуючи свої вміння і навички, свідомо занурює себе в гіпнотичний стан. Таким чином, перебуваючи в релаксаціній трансформації, не втрачається здатність керувати своїми думками, емоціями, почуттями (це і є головною відмінністю від класичного гіпнозу).

Ревульсивна сугестія, як лікувальний принцип, зародилася ще при Гіппократі. Цей метод був удосконалений і впроваджений в клінічній медицині психіатром, гіпнотерапевтом В.М. Бєхтєрєвим. Головна особливість ревульсивної (відволікаючої) психотерапевтичної техніки полягає в проведенні сугестивного впливу без занурення в гіпнотичний сон, тобто при знаходженні пацієнта в стані неспання. Основним завданням є зміна ставлення і відволікання уваги хворого від його хворобливих переживань, патогенних думок, ідей, спогадів.

Саморегуляція навіюванням здійснюється за допомогою сугестивних формул, що відтворюються самою людиною та впливають на власний психічний стан. Використання слів і образів, що навіюються, дає можливість самостійно працювати над своїми «слабкими місцями», які найчастіше страждають від зовнішнього впливу, управляти внутрішніми реакціями організму на подразники, що надають прямий або опосередкований вплив на нервову систему.

Функціональні установки мають своє обґрунтоване застосування, характеризуються цілеполягаючою дією через пряме самонавіювання, спрямоване на конкретні та чітко сформульовані психічні стани як метод запобігання аутоагресивної та девіантної поведінки. Робота здійснюється як поряд з курсом гіпнотерапії, так і незалежно, згідно з особистісними проявами і є вербальним засобом у лікувальній сугестії.

Негативне самонавіювання. У цій сугестивній техніці М.Д. Танцюра (1956 р.) відштовхувався від патофізіологічної концепції І.П. Павлова. Пусковим механізмом у більшості невротичних розладів є формування патологічного вогнища, що тягне за собою збудження в корі головного мозку, де в свою чергу, і відбуваються хворобливі та тяжкі переживання, що ускладнюють життя людини.

Емоційна рівновага – метод сугестивного впливу який дозволяє регулювати та контролювати емоційний стан. Потрапляючи в конфліктні чи стресові ситуації, наша нервова система реагує належним чином на ті чи інші подразники, на фізичному рівні це проявляється викидом адреналіну, на психологічному – емоційними реакціями. Сугестивна техніка є інструментом для нормативних відображень організмом різних видів існуючих чи можливих життєвих обставин.

Активне самонавіювання, запропоноване О.С. Роменом (1967), включає два етапи роботи: спочатку пацієнта занурюють у стан спокою під наглядом гіпнотерапевта, надалі цей етап виконується вже самостійно. Головним завданням тут є навчитися досягати стану повного спокою, роботі з м’язовим тонусом (напруга і розслаблення), дихальним технікам, словесним формулам і використовувати представляючі образи. На цій стадії формується внутрішнє фонове середовище, яке в подальшому буде сприятиме цільовому самонавіюванню.

Цей метод гіпносугестивної психотерапії був запропонований в 1930 році учнем В.М. Бєхтєрєва психіатром і психоневрологом К.І. Платоновим. В його основу лягло лікування навіюваним сновидінням. В даному виді гіпнозу особлива роль відводиться саме сновидінню, в якому гіпнотизуємий проживає ту чи іншу подію без травмуючих на те чинників.

Афірмації в психології є методом самонавіювання і відносяться до сугестивних практик. За допомогою позитивних вербальних формул можна налаштувати себе на отримання необхідних результатів, створити і зафіксувати потрібний образ або закріпити в підсвідомості певні установки. Дана техніка дозволяє досягти поставлених цілей, змінити власне життя на краще, виробити потрібні якості і прийти до позитивних змін.