(продовження)

Головним завданням психосоціального втручання в цій фазі є:

– корекція нерідко виникаючих спотворень в уявленнях про хвороби, прогнозі, методах лікування з метою найбільш адекватного розуміння природи патологічних порушень і ефективних способів їх подолання;

– стимуляція активності, самостійності пацієнта, формування соціально відповідальної поведінки та соціальної компетентності;

– досягнення максимально можливого рівня соціального, психологічного і фізичного функціонування і його відповідність рівню самооцінки хворого, тобто максимально можливе поліпшення якості життя.

Крім перерахованих вище завдань зберігають свою актуальність і такі напрямки роботи як підтримка комплайєнсу, профілактика рецидивів, раннє розпізнавання симптомів загострення і забезпечення своєчасного втручання, зниження ризику суїцидів.

Ще одним завданням втручання, вважає Є.К.Гаврилова, є стимулювання більшої автономії пацієнтів, формування відповідальності за свою соціальну поведінку і функціонування. Однією з форм психосоціальних заходів, спрямованих на це, є тренінг соціальних навичок, що має на увазі широкий спектр програм, починаючи від навчання елементарним навичкам незалежного проживання (гігієни, самообслуговування та ін.), аж до тренінгу спілкування, впевненої поведінки, самопред’явлення, навичок взаємодії з різними державними і громадськими організаціями, умінь вирішувати виникаючі соціальні проблеми.

Одним з видів реабілітації в психіатрії І.Я.Гурович вважає зберігаюче-превентивну реабілітацію. Мета її – відсунути якнайдалі від початку захворювання існування хворих в умовах соціальної дезадаптації, обмеженого соціального функціонування та незадовільної якості життя, а також зменшити ці негативні характеристики на всьому протязі їх життя.

Психосоціальна терапія і психосоціальна реабілітація, на думку І.Я.Гуровича, О.Б.Шмуклера відрізняються певною, властивою їм спрямованістю впливу, відновлюючи насамперед для хворого можливість стати активним учасником реабілітаційного процесу, а також неодмінною використанням соціальних факторів, на підставі яких будуються всі методики впливу. З іншого боку, вони отримують все більший розвиток і так само, як і психофармакотерапія, стають найбільш широко застосовуваним, повсякденним і неодмінним компонентом психіатричної допомоги.

Зміст і обсяг роботи психолога в реабілітаційних підрозділах, вважає Б.Д.Карвасарський, обумовлені конкретним змістом реабілітаційних програм, в яких медикаментозна терапія, психотерапія, психологічний вплив і формування соціально-трудових навичок складають єдине ціле і сприяють кінцевій меті – поверненню хворого в суспільство.

Підсумком психосоціальної реабілітації повинна з’явитися перебудова структури особистості хворого. Це кінцева мета всіх реабілітаційних заходів.

Звідси випливають висновки, що:

1. Проблема психічного здоров’я – одна з найгостріших в сучасному суспільстві. В останні десятиліття в світовому дослідницькому процесі в області психіатрії та клінічної психології особливу увагу стало приділятися психосоціальній реабілітації первинного психотичного епізоду.

2. Історія реабілітації психічно хворих має глибоке коріння. З розвитком суспільства змінювалося і ставлення до психічно хворих. Сучасний зміст концепції реабілітації хворих та інвалідів був сформований в роки другої світової війни в Англії і США, пізніше у Франції, Голландії, Швейцарії, на території колишнього СРСР. В Україні питання реабілітації, забезпечення громадян психіатричною допомогою знайшли законодавче закріплення в законах «Про психіатричну допомогу» (2000), «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (2005).

3. На розвиток психічних і поведінкових розладів впливають біологічні, психологічні і соціальні чинники. Клінічні описання шизофренії, шизотипічних і маячних розладів, а також діагностичні вказівки систематизовані в главі F2 (рубрики F20 – F29) Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКБ-10).

4. Первинний психотичний епізод – це перші три нападу (загострення) у хворих на шизофренію і розладами шизофренічного спектру, термін захворювання не більше п’яти років від початку психотичного дебюту, з соціально збереженими установками і позитивним ставленням до лікування.

5. Психосоціальна реабілітація – це найважливіший етап в лікуванні хворих, які страждають на психічні розлади, в ході якого відновлюються порушені когнітивні, мотиваційні, емоційні ресурси особистості. Вона являє собою цілу систему державних, соціально-економічних, медичних, професійних, педагогічних, психологічних та інших заходів, що дозволяють людям з психічними розладами досягти свого оптимального рівня самостійного функціонування в співтоваристві.

Пономарьов С.В., гіпнолог, гіпнотерапевт, психолог вищої категорії

При використанні матеріалу статті посилання на сайт psv.com.ua обов’язкове.

Наверх

Страницы: 1 2 3 4 5