Дослідження сучасних підходів психосоціальної реабілітації особистості при первинному психотичному епізоді

Останнім часом все більшу увагу дослідників привертають аспекти психосоціальної реабілітації первинного (першого) психотичного епізоду (ППЕ). Під первинним психотичним епізодом розуміються перші три напади (загострення) у хворих на шизофренію і розладів шизофренічного спектру, термін захворювання не більше п’яти років від початку психотичного дебюту, з соціально збереженими установками і позитивним ставленням до лікування.

Тут слід відразу звернути увагу на термінологію: «первинний» і «перший» психотичний епізод. У літературі, присвяченій проблемам психічних захворювань шизофренічного спектру, їх лікуванню та реабілітації, часто використовується поняття «перший психотичний епізод». Очевидно, така назва має право на існування. Однак, на мій погляд, більш правильно називати «первинний психотичний епізод». Якщо звернутися до словника С. І. Ожегова, то в ньому слово «первинний» трактується як «утворює первинний ряд, перший ступінь в чому-небудь; початковий, вихідний», а перший – означає ранній, що стався або існував раніше інших.

Діагностика первинного психотичного епізоду знаходиться виключно в компетенції лікаря-психіатра і передбачає рішення двох послідовних завдань: 1) визначити наявність або відсутність психотичного розладу; 2) провести диференціальну діагностику з метою постановки діагнозу відповідно до критеріїв МКБ-10.

Початок шизофренії (первинного психотичного епізоду) і її наслідки здатні сильно втрутитися в розвиток молодої людини, його відчуття, світогляд і благополуччя в цілому. Ті хто переніс перший епізод шизофренії, відчувають цілий спектр емоцій у вигляді тривоги, депресії і низької самооцінки, аж до радикальних думок про суїцид. Зіткнувшись з цим захворюванням, молоді люди розуміють, що вони страждають на хворобу, що володіє високим ступенем стигматизації, в зв’язку з якою постає питання про їх відчуття власної компетентності, самооцінки, ієрархії цінностей, постановки цілей, планів на майбутнє. Крім цього, виникає небезпека щодо феномена поглинання хворобою, в результаті чого самосвідомість все більше концентрується навколо хвороби. Видужуючим після первинного епізоду шизофренії, потрібна зміна самосвідомості, що дозволяє оцінювати хворобу в реалістичному світлі, але в той же час, яка дає можливість чинити опір небезпечному ризику поглинання хвороби, пов’язаної із захворюванням.

Середній термін від початку захворювання до звернення за психіатричною допомогою становить близько одного року і тільки 1/3 хворих потрапляє в поле зору психіатрів і клінічних психологів протягом перших двох місяців. Серед причин пізнього звернення за допомогою і відстроченого початку лікування називаються недостатнє розуміння пацієнтами природи наявних розладів, страх наслідків виявлення психічного розладу, недостатній скринінг лікарями загальної практики, невірна діагностика при зверненні за психіатричною допомогою.

Психічне захворювання, що вперше виникло, є важким біологічним, психологічним і соціальним стресом для хворого і його родичів. При цьому раннє виявлення і лікування першого психотичного стану призводить до мінімізації психосоціального стресу і негативного впливу хвороби, сприяє більш сприятливому перебігу і соціальному відновленню пацієнтів. З огляду на це, у багатьох країнах світу (Австралія, Англія, Канада, Фінляндія, Росія та ін.) Створюються клініки першого психотичного епізоду.

Досвід роботи цих клінік говорить про те, що така організаційна форма (переважно позастаціонарна) дозволяє отримати кращі клініко-соціальні результати в порівнянні з традиційною психіатричною допомогою.

Лікування хворих проходить в клініках первинного психотичного епізоду, ґрунтується на комплексному підході, що має на увазі єдність психофармакотерапії і різних методів психосоціального лікування та психосоціальної реабілітації. Допомога здійснюється поліпрофессіональною бригадою фахівців (за участі психіатра, психолога, психотерапевта, соціального працівника, середнього і молодшого медичного персоналу), кожен з яких має свої завдання, скоординовані з іншими членами «команди».

Зміст і обсяг роботи психолога в реабілітаційних підрозділах обумовлені конкретним змістом реабілітаційних програм, в яких медикаментозна терапія, психотерапія, психологічний вплив і формування соціально-трудових навичок складають єдине ціле і сприяють кінцевій меті – повернення хворого в суспільство.

У клініках первинного епізоду на постійній основі проводяться кілька видів групової роботи з хворими та їх родичами: психоосвітня група для хворих; психоосвітня група для родичів пацієнтів; група тренінгу соціальних навичок; група нейрокогнитивного тренінгу. Крім того, з рядом хворих при необхідності проводиться індивідуальна соціальна робота, спрямована на вирішення соціальних завдань, що виникають перед хворим і його родичами в зв’язку з розвитком захворювання. Слід наголосити на необхідності тривалого ведення хворих з первинним психотичним епізодом і після виписки з відділення. З цією метою хворі, виписані з денного стаціонару або відділення з режимом денного стаціонару, продовжують спостерігатися в клініці для оцінки психічного стану, здійснення підтримуючої психофармакотерапії та проведення підтримуючого психосоціального лікування у вигляді щомісячних групових занять. Останні в значній мірі виконують завдання зміцнення соціальних мереж хворих, соціальної підтримки. Спеціальні психоосвітні програми тривають і для родичів виписаних пацієнтів.

Наверх

Страницы: 1 2 3 4 5

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.