Віртуальне спілкування і брак батьківської уваги здатні довести дитину до депресії. Всесвітня організація охорони здоров’я порівнює депресію з епідемією, що охопила все людство: депресія вже вийшла на перше місце в світі серед причин неявки на роботу, на друге – серед хвороб, що призводять до втрати працездатності.

«Коментарі» оцінили перспективи розвитку цього захворювання, поговоривши з психологом вищої категорії Сергієм Пономарьовим на тему актуальності дитячої депресії, причин її виникнення і характерних ознак.

Чи існує така хвороба, як дитяча депресія?

Ще років двадцять тому такого захворювання не існувало. Однак тепер досить часто доводиться стикатися з депресивними дітьми. Правда, депресія у дітей виявляється дещо інакше, ніж у дорослих, тому батьки часто навіть не здогадуються про те, що їхня дитина хвора, а йдуть до лікаря, коли справи зовсім кепські. Дивацтва поведінки дитини найчастіше списуються на складності характеру.

За якими ознаками можна визначити, що у дитини депресія?

Взагалі, депресія – це хвороба, яка має безліч різних форм. Однак загальні ознаки, за якими можна її визначити все-таки існують. Це, перш за все, замкнутість, пригнічений настрій і надмірна плаксивість дитини, догляд в себе, небажання спілкуватися з батьками і однолітками. У таких дітей відзначається раптове падіння життєвої активності та зниження інтересу до навколишнього світу, що взагалі не характерно для дітей. З одного боку, батькам може бути вельми зручно, що дитина тихо собі сидить в кімнаті, не бігає і не кричить, а насправді така надмірна спокійливість повинна насторожувати.

Допомогти розпізнати депресію можуть розмови і малюнки. Як правило, фантазії у таких дітей сумні або ж взагалі відсутні. Ще може розвиватися безсоння або ж неспокійний сон з кошмарами. Досить часто депресивна дитина стає неуважною, їй важко утримати в голові вже освоєну інформацію. Вона стає особливо чутливою до зовнішніх подразників – гучному шуму, різких звуків і навіть речей, які на неї надіті (шапка або комір светра починають заважати, а шкарпетки дратувати тим, що сповзають). Всі ці ознаки – яскраві показники того, що потрібно негайно йти з дитиною до фахівця.

В якому віці може розвинутися депресія?

Важко визначити з якого саме віку – це суто індивідуальне захворювання. Воно може починатися з найперших років, коли сформується свідомість. Тобто, коли дитина починає себе відокремлювати від суспільства, коли вона вже починає чітко розуміти, що таке вона, і що таке зовнішній світ. Перші депресії, швидше за все, будуть ситуаційними. Наприклад, через те, що погана оцінка в школі або ж хтось в класі (або в групі дитячого садка) посміявся над нею. Таку ситуацію батьки, як правило, виправляють своїми силами.

Як відрізнити депресію від звичайного дитячого поганого настрою, образи?

Дитяча образа, як правило, проходить досить швидко. Рідко хто з дітей ображається більше декількох годин або ж одного дня. Якщо ж дитина замкнулася на два-три дні, то це свідчення того, що щось не так. Або ж дитина скаржиться на постійну нудьгу і те, «що їй нема чим зайнятися». Для дітей така стійка поведінка і настрій ненормальні.

Як правило, діти дуже активні і допитливі, люблять пустувати або досліджувати. Якщо ж дитина протягом тижня-двох дуже спокійна, сумна, похмура, до того ж їй сняться кошмари, у неї поганий апетит або взагалі пропадає бажання їсти, вже потрібно просто-таки бігти до лікаря.

Що є причиною дитячої депресії?

Наприклад, сімейні проблеми, які можуть глибоко поранити дитину: смерть одного з батьків, розлучення або просто постійні сварки. Це також спадковість – якщо один з батьків схильний до депресії, а дитина стає свідком такого його стану, велика ймовірність, що вона буде копіювати таку поведінку або навіть, якщо дитина занадто чутлива, успадкує його.

Не менш важливі деякі принципи виховання – негативно може позначитися на психічному стані дитини постійний тиск з боку батьків, щоб він «взяв себе в руки» і не плакав, що не вередував. Взагалі заклики не плакати поступово заганяють почуття дитини в середину його самого – і він починає переживати горе «всередині», без прояву емоцій. А це дуже погано.

Що можна сказати про віртуальне спілкування – чи може воно привести до депресії?

Якраз хотів підвести до цього питання. Адже у виникненні такого поняття як дитяча депресія винні не тільки сімейні чвари. Дуже велике значення сьогодні має догляд дітей від активного спілкування між собою. Всілякі комп’ютерні ігри та спілкування по інтернету призводять до того, що діти замикаються в собі – вони не виходять на вулицю в позаурочний час, їм це стає нецікаво і непотрібно. Щоб піти від шкільних і сімейних проблем, їм цілком вистачить комп’ютера.

Але ж спілкування по Інтернету – це теж спілкування? Більшість дітей сидить в соцмережах і активно спілкується?

Так, діти спілкуються між собою, але в їх розмовах немає емоцій. При реальному спілкуванні ми бачимо один одного, ми обмінюємося енергією, ми співпереживаємо або сміємося від душі.

У віртуальному світі все це передати неможливо. Спілкування там замінюється смайликами – поставив його і не потрібно ще щось пояснювати, описувати і доводити. Таке спілкування «збіднює» людину, в ній рано чи пізно розвивається замкнутість, байдужість, скритність і лицемірство. Зловживання віртуальним спілкуванням призводить до формування безвідповідальності – тобто ти можеш наговорити будь-якому віртуальному співрозмовнику і нічого тобі за це не буде, або ж натиснути кнопочку «піду», а насправді і не збиратися нікуди йти.

Щоб уникнути формування всього цього в дитині, потрібно просто більше брати участі в її житті – записувати в якісь секції, проводити дозвілля разом і просто частіше цікавитися її життям.

Автор: Ольга Москаленко

Джерело: Comments.UA

Наверх