Теоретико-історичні підходи в реабілітації при психічних захворюваннях

(закінчення)

Ідеологія медичної реабілітації за останні роки зазнала значної еволюції. Якщо в 40-і роки основою політики щодо хронічно хворих та інвалідів були їх захист і догляд за ними, то з 50-х років почала розвиватися концепція інтеграції хворих та інвалідів в звичайне суспільство; особливий акцент зроблено на їх навчанні, отриманні ними технічних підсобних засобів. У 70-80-ті роки зародилася ідея максимальної адаптації навколишнього середовища під потреби хворих та інвалідів, всебічної законодавчої підтримки інвалідів у сфері освіти, охорони здоров’я, соціальних послуг і забезпечення трудової діяльності. У зв’язку з цим стає очевидним, що система медичної реабілітації в дуже великій мірі залежить від економічного розвитку суспільства.

У 1980 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) так сформулювала поняття «медична реабілітація»: «Медична реабілітація – це активний процес, метою якого є досягнення повного відновлення порушених внаслідок захворювання або травми функцій або оптимальна реалізація фізичного, психічного і соціального потенціалу інваліда найбільш адекватна інтеграція його в суспільстві».

Реабілітація психічно хворих має свої особливості, які відрізняють її від реабілітації, наприклад, при алко- і наркозалежності або при реабілітації серцево-судинних захворювань. Ці особливості пов’язані в першу чергу з тією обставиною, що при психічних захворюваннях як ні за яких інших, серйозно порушуються соціальні зв’язки і відносини. Тому реабілітація психічно хворих є, перш за все, їх ресоціалізація, яка має на увазі відновлення (збереження) індивідуальної та суспільної цінності хворих, їх особистого і соціального статусу.

Реабілітаційна діяльність являє собою організовані взаємодії різних людей в процесі повсякденного виконання програми. Концепція реабілітації включає і профілактику, і лікування, і подальше після хвороби пристосування до життя і праці тощо. Але реабілітація – це не тільки вищеперераховані напрями, це, перш за все, новий підхід до хворої людини.

Особистість пацієнта та її психопатологія

Особистість хворого в цілому, його соціальні зв’язки страждають з самого початку психічного захворювання, – особистість, а не тільки окремі функції (мислення, пам’ять, увага і так далі), на порушення яких вже вдруге хворий може дати і, як правило, дає реакцію. Зняття або корекція особистої реакції відбуваються в залежності від успіху «основного» комплексу заходів, спрямованих на відновлення (реституцію) або компенсацію порушених функцій.

Поняття особистості в психології відрізняється різноманіттям значень. Наприклад, О.М.Леонтьєв  визначає особистість як сукупність суспільних відносин, що реалізуються в різноманітних діяльностях; С.Л.Рубінштейн – як сукупність внутрішніх умов, через які переломлюються всі зовнішні впливи; В.Н.Мясищєв – як систему відносин людини до навколишньої дійсності; К.Роджерс – як організовану, довгострокову, суб’єктивно сприйняту сутність, складову самої серцевини наших переживань; Г.Олпорт – як внутрішнє «щось», що детермінують характер взаємодії людини зі світом.

Особливий внесок в розвиток реабілітації психічно хворих вніс М.М.Кабанов – доктор медичних наук, професор, директор НДІ психоневрології імені В.М.Бехтєрєва, науковий керівник реабілітаційної психіатричної клініки, створеної в інституті в 1966 році.

М.М.Кабанов в своїй роботі «Реабілітація психічно хворих», приходить до висновку про те, що розуміння реабілітації як динамічної системи взаємопов’язаних компонентів (медичних, психологічних, соціальних), спрямованої на відновлення або збереження особистого і соціального статусу хворої людини, і особливого методу підходу до неї, найважливішим складовим компонентом, якого є звернення до особистості при всіх лікувальних впливах і заходах, викликає необхідність перебудови організації психіатричної допомоги, зміни її стилю, а також змін в підготовці кадрів лікарів, медичних психологів, гіпнотерапевтів, соціальних працівників. 

Читайте також:

Аналіз теоретико-наукових трудів з проблем реабілітації при шизофренії

Дослідження сучасних підходів психосоціальної реабілітації особистості при первинному психотичному епізоді

Демченко В.А., Зозуля В.В., Пономарьов С.В. Клінічні аспекти психосоціальної реабілітації при первинному психотичному епізоді. Науково-практичний медичний журн. «Український вісник психоневрології». – Харків, 2009. Т. 17, вип. 2 (59). – с. 94-96.

Пономарев С.В. // «Актуальні проблеми психології», том 3, випуск 7, 2010р. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. «Реабилитация как метод медико-психологической помощи при психических расстройствах шизофренического спектра».