Темпераментом називають сукупність властивостей, які характеризують динамічні особливості протікання психічних процесів і поведінки людини, їх силу, швидкість, виникнення, припинення і зміна. Темперамент біологічно обумовлений і є вродженим, він робить істотний вплив на формування характеру і поведінки людини, іноді визначає його вчинки і індивідуальність.

Виділяють чотири види темпераменту: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік. Спільними рекомендаціями для всіх видів виступає наступне.

По-перше, треба враховувати те, що у всіх дітей в дошкільному віці легка збудливість, слабка нервова система, висока нестійкість емоцій і почуттів.

По-друге, темперамент остаточно складається лише до підліткового віку.

По-третє, в 7-8 років процес збудження досягає максимуму, характерного для даного темпераменту дитини. Працездатність, обумовлена ​​темпераментом в цьому віці, однакова у дітей і дорослих одного темпераменту.

По-четверте, виховувати дитину слід так, щоб посилювати сильні сторони його темпераменту і зменшувати слабкі.

По-п’яте, слід замислюватися про майбутнє дитини, тобто орієнтувати його з раннього дитинства на всі види діяльності, що відповідають його темпераменту і його інтересам. 

I. Сангвінік – сильний, рухливий, врівноважений тип нервової системи.

• Створити умови для своєчасної зміни видів діяльності дитини, з метою стимуляції його природної активності.
• Стежити, щоб емоційний підйом, характерний для дитини, не був занадто тривалим за часом, тому що відбувається перезбудження нервової системи і психіки дитини.
• Розвивати чутливість, уважне ставлення до оточуючих.
• З огляду на той факт, що дитина-сангвінік легко піддається загальному настрою, вчити його виробляти свою особисту думку.
• Вчити дитину виконувати навіть нецікаву для нього роботу.
• У доступній для дитини формі пояснити користь і необхідність адекватного ставлення до всього старого, вже знайомому, що не можна до нього ставитися байдуже і негативно.
• Вчити виконувати не тільки прості, доступні для дитини легкі види діяльності, але і складні, які вимагають великого зусилля над собою і концентрації волі і уваги.

II. Флегматик – сильний, інертний тип нервової системи.

• Розширити коло спілкування дитини, з урахуванням його низької активності і некомунікабельності.
• Залучати до активних видів діяльності рухливим іграм, в яких тренується швидкість реакції, виховується прагнення до перемоги.
• Обов’язково морально підтримувати дитину, хвалити і заохочувати навіть за найменші успіхи.
• Не робити за дитину те, що він повинен зробити сам, хоча і дуже повільно, інакше дитина не навчиться сам себе обслуговувати, не опанує необхідними навичками та вміннями.
• Привчати до нових вражень, зміні звичних видів занять шляхом створення необхідних умов для цього. Міняти розпорядок дня, організовувати походи і поїздки в незнайомі місця.
• З огляду на схильність дитини до однотипних видів діяльності, поступово і нав’язливо привчати його до їх зміни і різноманітності.
• Розвивати чутливість і увагу до людей, що оточують дитину, щоб в силу його темпераменту не сформувалася така негативна якість характеру, як байдужість.

III. Холерик – сильний, неврівноважений тип нервової системи.

• Поступово долучати до спокійних видів діяльності, які привчать до посидючості, розвивають концентрацію уваги, зосередженість.
• Ні в якому разі не нав’язувати дитині своїх бажань, не вимагати категорично беззаперечного підпорядкування. Це лише викличе негативну реакцію, буде розвивати негативізм і впертість.
• Поступово привчати стримувати свої негативні емоції і негативні почуття.
• Дати дитині можливість розряджати свою невтомну енергію в соціально корисній діяльності – залучити до занять спортом.
• Вчити дитину нормам поведінки, закріплювати їх частіше на практиці. Вчити стримувати свої емоції, вмінню чекати, бути терплячим.
• Створювати дитині умови, коли він міг би виявляти свої лідерські нахили в розумних межах.
• Вчити планувати свою діяльність і організовувати її самостійно.

IV. Меланхолік – слабкий тип нервової системи.

• Не створювати тепличних умов. Не захищати від негативних ситуацій, а вчити долати їх.
• Розширювати коло спілкування дитини з однолітками, з дорослими шляхом пошуку виходу за рамки звичних, знайомих ситуацій.
• Кожна найменша перемога дитини над собою повинна заохочуватися і стимулюватися дорослими. Вселяти впевненість дитині в його сили.
• Активізувати і видозмінювати різні види діяльності дитини, змінюючи місце їх проведення. Уникати звикання дитини до певної обстановки.
• Поступово ускладнювати завдання в іграх і вправах. Не робити різких переходів від одного завдання до іншого, дати дитині можливість і час для перемикання уваги.
• Підтримувати навіть маленьку спробу дитини проявити самостійність і ініціативу.
• Створити м’який, доброзичливий клімат в родині. Як виховного впливу частіше використовувати художні твори, героям яких дитині хотілося б наслідувати.

Потрібно знати і пам’ятати: немає поганого або хорошого темпераменту, кожен вид має свої переваги і недоліки. Саме це і потрібно враховувати у вихованні своєї дитини.

Наверх