Вікові особливості дітей і підлітків

Віковими особливостями дітей і підлітків є специфічні властивості особистості (її психіки), що закономірно змінюються в процесі вікових стадій розвитку під впливом процесів виховання і навчання. Кожен віковий період (етап) розвитку особистості характеризується певним рівнем розвитку її пізнавальних здібностей, мотиваційної, емоційно-вольової та перцептивної сфери.

Основними дитячими та підлітковими віковими періодами є:

• дитячий вік – 0-1 рік життя;

• ранній вік – 1-2 роки життя;

• дошкільний вік – 3-5 років;

• молодший шкільний вік – 6-11 років;

• середній шкільний вік – 12-15 років;

• старший шкільний вік – 16-18 років.

Дитячий вік (0-1 рік). Провідною діяльністю є безпосереднє емоційне спілкування. Всередині і на тлі його формуються орієнтовні дії, відчуття і сприйняття. Активне функціонування зорового і слухового аналізаторів є важливим моментом в психічному розвитку дитини. На основі зорового і слухового зосередження відбувається впорядкування рухової активності дитини і формування реакції. У другому півріччі дитина вже здатна встановлювати зв’язок між словом, що позначає предмет, і самим предметом. У словнику дитини з’являються перші слова.

Новоутворенням цього віку є формування потреби в спілкуванні з іншими людьми і певне емоційне ставлення до них.

Великим досягненням у розвитку дитини 2-го року життя є ходьба. Це робить дитину більш самостійною і створює умови для подальшого освоєння простору. У цей період поліпшується координація рухів, діти освоюють все більш складні комплекси дій. Спілкування дітей з дорослими в ранньому віці є неодмінною умовою розвитку предметної діяльності – провідної діяльності дітей цього віку. Опанування цих навиків призводить до засвоєння дитиною суспільного способу вживання речей і робить вирішальний вплив на розвиток початкових форм мислення.

Новоутворенням цього віку є розвиток мовлення і наочно-дієвого мислення.

На третьому році життя дитина стає більш самостійною: вона навчається елементам самообслуговування, відокремлювати себе від дорослого, починає ставитися до себе як до самостійного «Я», тобто у неї виникають початкові форми самосвідомості. В цей період виникає «криза трьох років». У дитини з’являється тенденція до самостійного задоволення своїх потреб, а дорослий зберігає колишній тип відносин і тим самим обмежує активність дитини, який починає опиратися цьому, роблячи часом все навпаки.

Новоутворенням цього віку є відділення себе від оточуючих, порівняння себе з іншими людьми.

Дошкільний вік 3-6 (4-7) років. Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є протиріччя, які виникають у зв’язку з розвитком цілого ряду потреб дитини. Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої засвоюється соціальний досвід; потреба в зовнішніх враженнях, в результаті чого відбувається розвиток пізнавальних здібностей, а також потреба в рухах, що призводять до оволодіння цілою системою різноманітних навичок і вмінь. У процесі спільної діяльності діти набувають досвіду керівництва іншими дітьми і досвід підпорядкування. Провідним видом діяльності дошкільника є рольова гра, в якій формується поведінка, опосередкована образом іншої людини. Також велике значення і вплив на розумовий розвиток дошкільника надає навчання, в якому найважливішу роль грає розподіл функції між учасниками процесу навчання.

Молодший шкільний вік – 6-10 (7-11) років. Розвиток психіки дітей цього віку здійснюється головним чином на основі провідної діяльності – навчання. Вчення для молодшого школяра виступає як важлива громадська діяльність, яка носить комунікативний характер. У процесі навчальної діяльності молодший школяр не тільки засвоює знання, вміння і навички, а й вчиться ставити перед собою навчальні завдання (мети), знаходити способи засвоєння і застосування знань, контролювати і оцінювати свої дії.

Новотвором молодшого шкільного віку є довільність психічних явищ, внутрішній план дій, рефлексія.

Підлітковий вік від 11-12 до 14-15 років. Перехід від дитинства до дорослості складає головний зміст і специфічну відмінність цього етапу. Підлітковий період вважається «кризовим», така оцінка обумовлена ​​багатьма якісними зрушеннями в розвитку підлітка. Саме в цьому віці відбуваються інтенсивні і кардинальні зміни в організації дитини на шляху до біологічної зрілості і статевого дозрівання.

Анатомо-фізіологічні зрушення в розвитку підлітка породжують психологічні новоутворення: почуття дорослості, розвиток інтересу до протилежної статі, пробудження певних романтичних почуттів. Характерними новоутвореннями підліткового віку є прагнення до самоосвіти та самовиховання, повна визначеність схильностей і професійних інтересів.

Старший шкільний вік – 15-17 років (рання юність). Головне психологічне придбання ранньої юності – це відкриття свого внутрішнього світу, внутрішнє «Я». Головним виміром часу у самосвідомості є майбутнє, до якого він (вона) себе готує. Провідна діяльність в цьому віці – навчально-професійна, в процесі якої формуються такі новоутворення, як світогляд, професійні інтереси, самосвідомість, мрія і ідеали. Старший шкільний вік – початкова стадія фізичної зрілості і одночасно стадія завершення статевого розвитку.

Юнацький вік від 14 до 18 років. У юнацькому віці відбувається інтенсивний фізіологічний і психічний розвиток. Особливе значення в юнацькому віці набуває моральне виховання, основні види діяльності – вчення і посильна праця, збільшується діапазон соціальних ролей і зобов’язань.

Психічний розвиток особистості в юнацькому віці тісно пов’язаний з навчанням, трудовою діяльністю і ускладненням спілкування з дорослими. У зв’язку з початком трудової діяльності відносини між особистістю і суспільством значно поглиблюються, що призводить до найбільш чіткого розуміння свого місця в житті.

При використанні матеріалу статті посилання на сайт psv.com.ua обов’язкове

Читайте також:

Вікові передумови розвитку розумових здібностей

Батькам про дітей з різними видами темпераментів

Підлітковий вік

Наверх
Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.