Підліткова агресія не приговор

Підліткова агресія відноситься до тих проблем, з якими людство стикається впродовж багатьох століть і намагається знайти шляхи її ослаблення. Підліткова агресія не є чимось унікальним і проходить з дорослішанням людини. На жаль, вона є лише віковою характеристикою в загальній картині людських взаємин. Вона проявляється і у хлопчиків і у дівчаток. Прийнято вважати, що у хлопчиків агресивність вища, хоча не всі вчені з цим згодні. Що таке підліткова агресія? Які її причини?

Підлітковий вік вважається важким періодом розвитку при переході від дитинства до дорослого життя, це час фізичних, когнітивних і емоційних змін. Слово підлітковий походить від латинського adolescere, що означає «перетворюватися на дорослу». Підлітковим прийнято вважати період від 11-12 до 16-17 років, хоча ці кордони досить умовні і розмиті.

Одну з теорій, що визначають поняття агресії, виклав в 1939 році Dollard: «агресивність є реакцією на ситуації фрустрації, що виникла шляхом навчання. Ця реакція є не єдиною реакцією на фрустрацію, і агресивна поведінка посилюється в тій мірі, в якій вона допомагає долати фрустрацію».

У свою чергу фрустрацією називається будь-яка невдача або ще можна сказати невиправдане бажання, що виникає в зв’язку з неможливістю задоволення тих чи інших потреб.

Агресія підлітка спрямована на вчинення фізичної розправи над кривдником, руйнування, виявляється в бажанні завдати шкоди, зламати і має словесну форму (огризання, образа і т.д.). Агресія в цьому віці починає проявлятися в першу чергу в зв’язку з статевим дозріванням і переходом дитини від дитинства до життя дорослої людини.

Зіткнувшись з першими ознаками такої реакції дитини на будь-яке зауваження дорослих, в більшості своїй батьки справляються з нею самостійно. Але є ситуації, і їх досить-таки багато, які не можуть контролюватися батьками, і для їх вирішення необхідна допомога професійного психолога.

Агресивна поведінка це мотивована, деструктивна поведінка, найчастіше носить реактивний характер, тобто захист своєї свободи, інтересів і поглядів від думки дорослих або однолітків, які прагнуть завдати моральної чи фізичної шкоди.

Так, часто підлітки можуть звинувачувати своїх однолітків або батьків у своїх невдачах, бідах і поразках. Невміння справлятися з ситуаціями, адекватно реагувати на будь-які подразники, змушує дітей займати таку позицію, яка дозволяє їм відчувати себе найбільш комфортно.

Формами прояву прихованої агресії є такі дії, як злодійство, псування майна, промискуитет (від лат. Prōmiscuus «загальний») – безладна, нічим і ніким не обмеженей статевий зв’язок з багатьма партнерами. Таким чином, свою незадоволеність підлітки висловлюють у вигляді форм антисоціальної поведінки або як її ще називають девіантну поведінку.

Психолог, працюючи з проблемою агресивності підлітка, використовує різні методи психокорекційних впливів. Найпростішим з них є раціональна бесіда, в ході якої підлітку пояснюється та чи інша проблема, з якою він зіткнувся, але не зміг самостійно вирішити. У більш складних ситуаціях і формах прояви агресії вдаються і до інших глибинних психотерапевтичних методів, як наприклад, психоаналізу.

Дуже важливим є виявлення першопричини спалаху агресивності, тобто що змушує дитину так різко реагувати на слова оточуючих, події, дії. При цьому від батьків потрібно тонке розуміння свого чада, спостережливість і навіть, якщо хочете, знання елементарних психологічних прийомів.

Наш досвід і життєві спостереження показують, що в подібних ситуаціях підліток по-різному реагує на зауваження або повчання, висловлювані батьками, близькими, однолітками або сторонніми людьми. В одному випадку, це може бути прояв спалаху агресії, в іншому – незначна дратівливість.

Найбільш чутливою підліткова агресія є для батьків і близьких родичів, оскільки дитина живе і контактує з ними постійно. Це є і позитивним фактором, так як дозволяє спостерігати і вчасно реагувати на зміни в поведінці підлітка, і негативним, бо постійні моралі можуть провокувати прояви агресивності.

У конфліктах, в які залучені батьки, вчителі, найчастіше вину визнають за підлітком. У це вірять і самі підлітки, так як «дорослі не помиляються, і вони знають точно, хто правий, а хто винен». Таку позицію самозвинувачення підлітка можна назвати «психологічним смиренням». Однак підліток недовго залишається покірним, слідом за смиренням в ньому спалахує бунтарство, що приводить до конфлікту з дорослими.

У період дорослішання підлітка майже завжди звертають увагу на негативні сторони в його поведінці. Можна часто чути «він став неслухняним», «вона стала прихованою» і т.д. Як результат дитина зосереджується на своїх «недоліках», в ньому формується комплекс неповноцінності.

Прояви підліткової агресивності повинні послужити сигналом для батьків в коригуванні виховання дитини. Не завжди у батьків вистачає сил, знань і умінь побороти таку «недугу» у власної дитини. У цьому випадку потрібна консультація психолога для них самих і кілька сеансів психологічної допомоги підліткові.

Спільними зусиллями батьків, родичів, вчителів і психолога можна знизити рівень підліткової агресивності, домогтися коригування психологічного стану дитини та підготувати його до входження в доросле життя на новому якісному рівні.

Підліткова агресія це не вирок.

Пономарьов С.В., гіпнолог, гіпнотерапевт, психолог вищої категорії

Наверх
Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.

Комментарии закрыты.